Радник президента з питань розвитку технологічних напрямів оборони Сергій Бескрестнов (позивний «Флеш») в інтерв’ю виданню NV 24 вересня 2026 року пояснив, чому українські виробники, які ще взимку заявляли про готовність перехоплювачів для реактивних «Шахедів», не змогли підтвердити їхню ефективність у бойових умовах.
Що показала нарада восьми виробників
На нараду, скликану тодішнім міністром оборони Михайлом Федоровим, зібралися вісім компаній-виробників. Усі заявили, що їхні рішення готові, літають, протестовані та мають достатню швидкість. Водночас виробників не контролювали щотижня і не вимагали напрацювань. На той момент реактивних «Шахедів» було ще мало, тому повноцінно перевірити перехоплювачі в бойових умовах було неможливо.
Чому швидкості виявилося замало
Під час бойових випробувань з’ясувалося, що створити апарат, який просто швидко літає, недостатньо. «Герань-3» літає зі швидкістю 320 км/год, «Герань-4» — близько 450−500 км/год, а на різних ділянках маршруту реактивні дрони проходять і на 300, і на 500 км/год без єдиної крейсерської швидкості. Росіяни аналізують роботу українських РЕБ і ППО та коригують швидкість ударних безпілотників.
Які вимоги постали перед розробниками
- Перехоплювач має бути швидшим за реактивний дрон, підніматися на ті самі висоти, мати достатній запас пального, бути маневреним і мати канал керування.
- На великій швидкості та дистанції виникають виклики з радіокеруванням, тому потрібні автоматичне захоплення цілі машинним зором і автоматичне донаведення.
- Головна складність — не в двигунах, які можна придбати за кордоном, а в конструкції, простоті й надійності для різних підрозділів, зокрема СБУ та тероборони.
Бескрестнов зазначив, що Україна поки не може замовити тисячі перехоплювачів через потребу фінального бойового тестування, але після появи справді надійного зразка будь-який виробник здатен наростити випуск за наявності фінансування і комплектуючих.
Залишити відповідь